Батурин має надзвичайну ауру. Таємниця, загадка відчувається в Батурині на кожному кроці. Щороку тисячі відвідувачів приїздять сюди і ніхто не залишається байдужим. Навіть ті, хто від початку був скептично налаштований, мовляв : „ І оце вона - славна гетьманська столиця...? " ( таких, до речі, небагато ), слухаючи захоплюючі розповіді екскурсоводів, ступаючи землею, стежками, якими ходили Гетьмани, вже бачать перед собою не просто мальовниче село - перед їх очима величний, золотобанний Батурин.
            Перші письмові згадки про Батурин відносяться до 1625 року. У період Визвольної війни місто було центром козацької сотні. А вже у 1669 році, завдяки рішенню гетьмана Дем’яна Многогрішного, воно стало столицею Лівобережної України.
           Найбільший внесок у розбудову Батурина зробив гетьман Іван Мазепа.
              За час його правління у столиці з’явилося багато мурованих будинків. Місто обнесли новими валами. Також було укріплено великий замок, збудований ще за часів Многогрішного. Замок стояв на пагорбі над долиною річки Сейм. Він складався із високих дерев’яних башт, з’єднаних високою дерев’яною стіною та оточений ровом з валом. В замку розташовувалася офіційна резиденція гетьмана. Але частіше Мазепа жив у меншому замку, який він звів у передмісті Батурина – Гончарівці. Тут в оточенні високих валів стояв триповерховий палац гетьмана.
          Після так званої «зради» гетьманом Петра І квітучий Батурин було знищено повністю.  Після руйнації Батурин тривалий час стояв майже безлюдним. З 1740 року він перебував у власності казенної палати. Але поступово життя у місті почало відновлюватись. Особливо коли Батурин став власністю останнього гетьмана України Кирила Розумовського. Тоді сюди повернулась гетьманська резиденція, але всі адміністративні установи залишились у колишній гетьманській столиці – Глухові. У Батурині їх просто не було де розмістити.

             Кирило Розумовський за рахунок Малоросійської військової казни збудував у Батурині великий палац та церкву. У місті налагодилось спочатку мануфактурне, а потім промислове виробництво. У перші десятиліття ХІХ століттія за часів гетьманського сина, Андрія Розумовського Батурин перетворився на один із головних промислових центрів Лівобережжя. Але вже у 30 роки ХІХ століття розпочався занепад Батурина.
               Запрошуємо Вас відвідати Батурин, ознайомитсь з його унікальними пам'ятками архітектури, історії, археології, природи, послухати захоплюючі розповіді екскурсоводів, пройти стежками, якими ходили наші Гетьмани і Ви відчуєте в своєму серці всю чарівність України доби Гетьманщини.